Проданик В. М.

к.держ.упр., ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом», м. Київ

 Шинкарьов А. М.

к.держ.упр., ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом», м. Київ         

Стратегічне планування розвитку регіонів як організаційний  механізм публічного управління

DOI: 10.52363/2414-5866-2021-1-18

Ключові слова: публічне управління та адміністрування, стратегічне планування, органи влади, регіональний розвиток.

  

Анотація
Наразі в Україні відбувається процес формування нової державної регіональної політики, зокрема на засадах використання саме механізмів публічного управління та законодавчого її забезпечення. Метою такого формування є створення умов для поліпшення якості життя людини, додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина незалежно від його місця проживання, через забезпечення територіально цілісного та збалансованого розвитку України, інтеграції регіонів в єдиний економічний, політичний, правовий, інформаційний та культурний простір, максимально повного використання їх потенціалу з урахуванням природних, політичних, історичних, культурних, соціальних і інших особливостей, підвищення конкурентоспроможності регіонів і реалізації дієвого самоуправління. У статті обґрунтовано, що ефективний розвиток неможливо здійснити без реальної децентралізації, зміцнення самоврядування в Україні та залучення територіальних громад до формування, впровадження політики (стратегічного бачення) регіонального розвитку. Державна стратегія регіонального розвитку на 2021-2027 роки, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 р. № 695 є основним планувальним документом для реалізації секторальних стратегій розвитку, координації державної політики в різних сферах, досягнення ефективності використання державних ресурсів у територіальних громадах і регіонах в інтересах людини, єдності держави, сталого розвитку історичних населених місць та збереження традиційного характеру історичного середовища, збереження навколишнього природного середовища та сталого використання природних ресурсів для нинішнього та майбутніх поколінь українців [1]. Доведено, що найбільш суттєвими викликами, на які держава має реагувати шляхом вироблення та реалізації державної регіональної політики, є неспроможність більшості територіальних громад самостійно вирішувати питання, віднесені до їх повноважень. В цілому, передавати повноваження та відповідальність за регіональний розвиток на органи місцевого самоврядування не можна допоки не буде створена дієва і ефективна система місцевого самоврядування і, у першу чергу, дійсно спроможна та економічно стійка територіальна громада.

Посилання

  1. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки / https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/695-2020-%D0%BF#Text.
  2. Воротін В. Є. Модернізація сфери освіти та науки як об'єкта державного управління: конкурентні переваги для України / В.Є. Воротін // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2017. № 6. С. 153-160. https://doi.org/10.32886/instzak.2017.06.23
  3. Инструментарий для оценки воздействия на  конкуренцию.  Том II:  Руководство / OECD. URL: http://www.oecd.org/daf/ competition/49167929.pdf.
  4. Воротін В. Є., Проданик В. М. Від регуляторної політики до державно-приватного партнерства в публічному секторі України. / В.Є Воротін, В.М. Проданик // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2019. № 1. С. 95–102. https://doi.org/10.32886/instzak.2019.01.10
  5. Evaluating laws, policies and funding programmes / European Commission. URL: https://ec.europa.eu/info/law/law-making- process/evaluating-and-improving-existing- laws/evaluating-laws_en.
  6. Антикризове управління національною економікою : монографія / [І. Малий, І. Радіонова, А. Ємельянов та ін.]; за заг. ред. І. Малого. К. : КНЕУ. 2017. 368 с.
  7. Воротін В. Є., Шевченко А.В. Підтримка міждержавного регіонального співробітництва: інституційні перспективи розвитку єврорегіонів/ В.Є Воротін, А.В. Шевченко // Науковий вісник: державне управління: журнал. 2020. №3 (5) 2020. С. 22-34. https://doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-22-33