Сиченко В.В.

д.держ.упр., проф., ректор, КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» ДОР, Дніпро

Мареніченко В.В.

к.держ.упр., КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» ДОР, Дніпро

Рибкіна С.О.

доктор філософії зі спеціальності Публічне управління та адміністрування, КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти»

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В СИСТЕМІ ОСВІТИ УКРАЇНИ

DOI: 10.52363/2414-5866-2022-2-4

Ключові слова: державне регулювання, компетентнісний підхід, компетентність, компетенція, освіта, розвиток.

Анотація

Визначено сутність понять «компетентність» та «компетентний під-хід». Проаналізовано основні ідеї компетентнісного підходу. Зокрема, підхід ха-рактеризується формуванням системи освіти в залежності від пропонованих вимог суспільства, тобто від очікуваного результату. У зміст ключових ком-петентностей входять не тільки знання, а й готовність застосовувати знання в різних ситуаціях. Таким чином, компетентнісний підхід дозволяє в процесі освіти формувати готовність і здатність людини самостійно і відповідально вирішувати професійні та особистісні задачі, пов'язані з вмінням добувати і якісно використовувати знання, застосовуючи їх в реальних ситуаціях. Визна-чено сучасні механізми реалізації компетентнісного підходу в системі освіти. Зокрема, виділено механізми надання освітніх можливостей для саморозвитку особистості. Визначено ключові компетентності та охарактеризовано їх ос-новні особливості. Зокрема, розглянуто ключові компетентності в Концепції Нової української школи, Законі України «Про освіту» для системи навчання впродовж життя. Дослідження виявило, що найважливішими критеріями фо-рмування компетентностей є: відповідність змісту освіти соціально-економічним змінам суспільства; соціальне впорядкування суспільства для під-готовки конкурентоспроможного фахівця; рівень розвитку педагогічної науки. Застосування компетентнісного підходу в освіті має стати одним із пріори-тетних напрямів державної політики України. Розвиток цього підходу дозво-лить реконструювати та збагачувати зміст освіти, результатом якого є практична діяльність, діяльність на основі знань, що посилить взаємодію освітніх структур з ринками праці та допоможе вирішити економічні, політи-чні та соціальні виклики, що стоять перед суспільством в епоху переходу до цифрової економіки.

Посилання

  1. Білодід І. К. Словник української мови в 11 томах. – Том 4. – Київ. : «Наукова думка», 1973. – 840 с.
  2. Бондар С. М. Компетентність особистості – інтегрований компонент навчальних досягнень учнів. Біологія і хімія в школі. 2003. № 2. С. 8–9.
  3. Закон України «Про освіту». (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст.380).
  4. Караванський С. Й. Практичний словник синонімів української мови. – 2-ге видання. – Київ. : «Українська книга», 2000. – 480 с.
  5. Нова українська школа: порадник для вчителя / за заг. ред. Н. М. Бібік. — Київ : Літера ЛТД, 2018. – 160 с.
  6. Професійна освіта: словник: навч. посіб. / уклад С.У.Гончаренко [та ін.]; за ред. Н.Г.Ничкало. – К.: Вища школа, 2000. – 380 с.
  7. Теоретичні і методичні засади моделювання фахової компетентності керівників закладів освіти: монографія / [Г.В.Єльникова, О.І.Зайченко, В.І.Маслов та ін.]; за ред. Г.В.Єльникової. – К.; Чернівці: Книги-ХХІ, 2010. – 460 с.
  8. Халаш Г. Индивидуальные компетентности и запросы общества. Клю-чевые компетентности для Европы: материалы симпозиума. Страсбург, 1996. – С. 280.
  9. Hymes D. Inequality in language: Taking for granted // Working Papers in Educational Linguistics. 1992. – Vol. 8. № 1. – P. 1-30
  10. Perrenoud P. L’approche par compétences: une réponse à l’échec scolaire? // Réussir au collégial / Association québécoise de pédagogie collégiale. Actes du 20e colloque de l’AQPC (2000. Laval, Québec).