Степанов В.Ю.

д.держ.упр., проф., ХДАК, м. Харків

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ АСПЕКТ

DOI: 10.52363/2414-5866-2023-1-7

Ключові слова: державна політика, державне регулювання, туризм, рекреація, дозвілля, суспільство.

Анотація

У статті розглянуто державну політику щодо туристично-рекреаційної діяльності з урахуванням існуючих концепцій нових шляхів розвитку туристично-рекреаційної сфери в Україні. Показано, що туристично-рекреаційна діяльність – це складний організуючий процес формування та розвитку трансформації суспільної свідомості, що проявляється в концепції «вільного часу» дозвілля. Зроблено висновок, що метою державної політики розвитку туристично-рекреаційної діяльності повинно бути створення сучасного високоефективного і конкурентоспроможного туристично-рекреаційного комплексу для забезпечення розвитку економіки в Україні.

Посилання

  1. Про туризм: Закон України вiд 15.09.1995 № 324/95-ВР. База даних «Законодавство України». ВР України. URL: http://kodeksy.com.ua/pro_turizm/
  2. Про введення воєнного стану в Україні. Указ президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року.
  3. Стратегія розвитку туризму і курортів : розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2008 р. № 1088-р.URL: http://www.kmu.org.ua.
  4. Про схвалення Стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026 року: Розпорядження КМУ від 16.03. 2017 № 168-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/249826501//
  5. Питання утворення деяких центральних органів виконавчої влади. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 995, м. Київ.
  6. Про затвердження плану заходів щодо підтримки сфери культури, охорони культурної спадщини, розвитку креативних індустрій та туризму. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 84-р.
  7. Биркович В.І. Модернізація туристичного та рекреаційного потенціалу регіонів України. Статистика України. 2006. № 3 (34). С. 83–86.
  8. Величко В.В. Організація рекреаційних послуг: навч. посібник. Харк. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. Х.: ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2013. 202 с.
  9. Державне регулювання. Юридична енциклопедія: [6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. Т. 2: 744 с.
  10. Давидова О.Г. Е Моделі державного регулювання розвитку туристичної діяльності: світовий досвід. Ефективна економіка, 2012. № 10.
  11. Домбровська С.М., Білотіл О.М., Помаза-Пономаренко А.Л. Державне регулювання туристичної галузі України : монографія. Х. : НУЦЗУ, 2016. 196 с.
  12. Домбровська С.М., Помаза-Пономаренко А.Л., Рибальченко Н.П. Туризм і право на нього в контексті гарантування безпеки : монографія. Харків: «Діса плюс», 2022. 272 с.
  13. Івашина Л.П. Особливості імідж-менеджменту розвитку сільського зеленого туризму. Інвестиції: практика та досвід, 2017. № 20. С. 72–76.
  14. Леоненко Н.А. Державне регулювання туристичної сфери: теорія, методологія, практика: монографія. Х. : НУЦЗУ, 2021. 325 с.
  15. Майстро С.В, Домбровська С.М. Особливості державного управління рекреаційнім туризмом України : монографія. Харків, 2017. 198 с.
  16. Міністерство культури та інформаційної політики України. Структура. URL: https://mkip.gov.ua/content/struktura.html/
  17. Охріменко А.Г. Особливості функціонування рекреаційного комплексу в умовах сталого розвитку. Регіональна економіка, 2006. № 2. С. 224–228.
  18. Пермінова Г. Тенденції розвитку туризму в Україні на межі тисячоліть у контексті світового досвіду. Україна, українці, українознавство у ХХ ст. в джерелах і документах: зб. наук. пр.: у 2 ч. К., 1999. Ч. 2. С. 570–577.
  19. Рибальченко Н.П. Стратегічні напрямки розвитку механізмів державного регулювання сфери туризму та курортів України. Вісник Національного університету цивільного захисту України. Серія: Державне управління, 2020. Вип. 2 (13). С. 216–224.
  20. Рибальченко Н.П. Сутність використання інформаційних технологій у сфері туризму. Туристичний та готельно-ресторанний бізнес в Україні: проблеми розвитку та регулювання: матеріали ХІ Міжнародної науково-практичної конференції (19–20 березня 2020 р., м. Черкаси). у 2-х томах. Т. 1. Черкаси: ЧДТУ, 2020. С. 118–120.
  21. Розметова О. Г. Важелі прямого державного впливу на розвиток курортно-оздоровчої та туристичної сфер. Економіка та держава, 2008. № 1. С. 83–85.
  22. Туристичний кластер. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/.
  23. Хлопяк С. В. Держава i пiдприємство: особливостi взаємовiдносин у туристичнiй галузi. Економiка i пiдприємство: стан та перспективи, 2002. № 4. С. 48–54.
  24. Яцук Н.В. Механізм впровадження рекреаційної моделі регіонального розвитку. Держава та регіони, 2007. № 2. С. 124–131.
  25. Язіна В.А. Державне регулювання галузі туризму: сутність і шляхи вдосконалення. Глобальні та національні проблеми економіки, 2016. Вип. 9. С. 526–529.
  26. Michael E. Porter on Competition and Strategy. 1998, 484 с.
  27. Roman M. Klastry jako forma współdziałania wdziałalnościt 25 urystycznej. URL: http://www.zif.wzr.pl/pim/2013_1_3_22.pdf.